József Attila: Сьомий (A hetedik in Ukranian)

E világon ha ütsz tanyát,
hétszer szűljön meg az anyád!
Egyszer szűljön égő házban,
egyszer jeges áradásban,
egyszer bolondok házában,
egyszer hajló, szép búzában,
egyszer kongó kolostorban,
egyszer disznók közt az ólban.
Fölsír a hat, de mire mégy?
A hetedik te magad légy!

Ellenség ha elődbe áll,
hét legyen, kit előtalál.
Egy, ki kezdi szabad napját,
egy, ki végzi szolgálatját,
egy, ki népet ingyen oktat,
egy, kit úszni vízbe dobtak,
egy, ki magva erdőségnek,
egy, kit őse bőgve védett,
csellel, gánccsal mind nem elég, -
a hetedik te magad légy!

Szerető után ha járnál,
hét legyen, ki lány után jár.
Egy, ki szivet ad szaváért,
egy, ki megfizet magáért,
egy, ki a merengőt adja,
egy, ki a szoknyát kutatja,
egy, ki tudja, hol a kapocs,
egy, ki kendőcskére tapos, -
dongják körül, mint húst a légy!
A hetedik te magad légy.

Ha költenél s van rá költség,
azt a verset heten költsék.
Egy, ki márványból rak falut,
egy, ki mikor szűlték, aludt,
egy, ki eget mér és bólint,
egy, kit a szó nevén szólít,
egy, ki lelkét üti nyélbe,
egy, ki patkányt boncol élve.
Kettő vitéz és tudós négy, -
a hetedik te magad légy.

S ha mindez volt, ahogy írva,
hét emberként szállj a sírba.
Egy, kit tejes kebel ringat,
egy, ki kemény mell után kap,
egy, ki elvet üres edényt,
egy, ki győzni segít szegényt,
egy, ki dolgozik bomolva,
egy, aki csak néz a Holdra:
Világ sírköve alatt mégy!
A hetedik te magad légy.

Того, хто у світ приходить,
мати сім разів народить!
Раз – в палаючій хатині,
Раз – в покинутій церквині,
Раз – у крижаній водиці,
Раз – у заростях пшениці,
Раз – між хворих у дурдомі,
Раз – між свині, на соломі.
Та чи не вистачить шести?
Ні, сьомим маєш бути ти!

Якщо ворог пред тобою –
Станьте семеро до бою.
Той, хто прагне до роботи,
Той, хто завше жде суботи,
Той, хто слово ніс народу,
Той, хто в воду йшов без броду,
Хто в пожежі не спалився,
Молитвами захистився,
Але їм не перемогти.
Тож сьомим маєш стати ти!

Щоб за жінкою впадати,
Треба теж сімох подати.
Хтось до серця слово скаже,
Хтось їй гаманець покаже,
Хтось задурить молодицю,
Хтось полізе під спідницю,
Хтось знайде від тіла клямку,
Хтось приборкає біглянку,
Як вовки, не підійти!
Та сьомим маєш бути ти.

А коли діла не згірші –
Семеро, римуйте вірші.
Той, хто в скляній вежі жиє,
Той, хто в царській ложі скніє,
Той, до кого небо мовить,
Той, хто сам словами вловить,
Хто свою лікує душу,
Хто щурів руками душить,
Мудреці й пройдисвіти –
А сьомим маєш бути ти.

І якщо коритись долі,
нас сімох зариють в полі.
чи смоктав ти цицьку білу,
чи лапав ти дівку милу,
чи жбурляв миски порожні,
чи збирав сумки дорожні,
на трьох роботах розривався,
чи на місяць задивлявся:
Надгробком стануть вам світи!
А сьомим маєш бути ти!